  
|
| поставить закладку |
|
| стороны света №7 | текущий номер | союз и |
|
Василь МАХНО |
|
| перевод c украинского Эдуарда Хвиловского | |
|
|
Василь Махно Бруклiньска елегiя щоранку пекарні єврейські відчиняють з пітьми перше що добігає - схожий на прудкість лисиць - запах цинамону - розтертих із цукром яєць - до цегляних синагог - і це є початком зими бо тісто пахне сосною і зірваний вчора жасмин разом із часником і цибулею сиґналить тобі з полиць од сьомої починається лящання металевих замків іржання сабвею - перегуки вуличних продавців - вантажники носять фрукти залежно від попиту й цін і кавуни смугасті схожі на тигрів з боків а гарбузи галувинські - на голівудських дів вантажники мексиканці - на олімпійських борців а школярі підскакують: ось - жовтий шкільний автобус стара підмітає вулицю - смердить дешевий тютюн бруклін вовтузиться зранку - скаржачись на самоту на драконячу ненажерливість і на свою хворобу на металевий міст, що вигнувся наче хобот на це муравлище люду що знищить колись сатурн хасиди - мов чорна смородина - обліпили гілля синагог вони виноград арамейський - уманська глина і клей дратва якою зшиває темні слова юдей накинувши талес на голову - йому щось шепоче бог і діти його щебечуть - мов райські пташки - бо виспівує йому бруклін хлібом і рипом дверей кожним коліном юдейським - рядком що теплий як сир геометрією кабали - камінням єрусалиму співом жінок в пекарні які наковтались диму калаталом перед суботою - і молоком від кози християнин - до пекарні; до синагоги - хасид і - зголоднівши бруклін - ковтає слину |
Василь Махно Бруклинская элегия Проёмы еврейских пекарен открыты с утра, и запах корицы, похожий на прыткость лисиц, сквозь тёртые с сахаром дюжины свежих яиц плывёт к синагогам, и значит, что это - зима. И тесто пахнёт, и жасмин, что сорвали вчера, и лук, и чеснок открывают изнаночья лиц. К семи начинается щёлканье разных замков и скрежет метро, суета, разговор продавцов, и фрукты в лотки разгружают ряды молодцов. Арбузные тигры похожи на маски богов, на прелести дев, и теперь, выставляя на суд, борцы-мексиканцы их голые торсы несут. Там школьники стайкой в свой жёлтый автобус бегут, кто улицу моет, кто курит дешёвый табак, И Бруклин хлопочет и не успокоит никак тяжёлое сердце, медовое счастье минут, и мост покрывает другой, но такой же галут, и люд-муравейник сжимается в тёплый кулак. Хасиды, - все чёрносмородинны, - у синагог. Они виноград идумейский и глина, и клей, и дратва, которой сшивает слова иудей, накинувши талес на голову - слово есть Бог. И дети щебечут, и райский, и птичий их слог, и Бруклин поёт хлебосольно со скрипом дверей, со всяким коленом еврейским и тёплым, как сыр, стихом Каббалы и камнями Иерусалима, и песнями женщин в пекарнях сквозь марево дыма, приходом субботы, парным молоком от козы. Гилея - в пекарню, бегом в синагогу хасид, и Бруклин над этим и с этим, и в этом царит. Перевод с украинского Эдуарда Хвиловского |
| © Copyright Эдуард Хвиловский Републикация в любых СМИ без предварительного согласования с автором запрещена. |
| © Copyright журнал "Стороны света" При перепечатке материала в любых СМИ требуется ссылка на источник. |
|
|
 |